10 клас Хімія

Факультатив 8 клас «Хімічне перетворення»

30.03.

Тема: Класифікація солей за кількістю гідрогенів (складом), кількістю різних катіонів (подвійні, комплексні).

Солі

Солі –  складні речовини, утворені катіонами металів (Meⁿ⁺) або амоніаку NH₄⁺ та аніонами кислотних залишків An^m–: Me_mAn_n, де n i m – відповідно заряди катіона та аніона.

Класифікація солей.

    Солі можна розглядати як продукти заміщення атомів Гідрогену у молекулах кислоти на катіони металу або амоніаку, або гідроксогруп в основах на аніони кислотних залишків.

Якщо заміщення повне, утворюються нормальні (середні) солі:

Н₂SO₄ + 2NaOH = Na₂SO₄ + 2H₂O,

Ca(OH)₂ + 2HCl = CaCl₂ + 2H₂O.

    До простих солей також відносять пероксиди металів (Na₂O₂, ВаО₂), бінарні сполуки металів з неметалами (крім оксидів), змішані оксиди (Fe₃O₄ = Fe(FeO₂)₂, Pb₃O₄ = Pb(PbO₂)₂ тощо).

    У випадку неповного заміщення атомів Гідрогену у молекулі кислоти, утворюються кислі солі:

Н₃РO₄ + NaOH = NaН₂РO₄ + H₂O.

    Кислі солі утворюють лише багатоосновні кислоти (Н₂СO₃, Н₂С₂O₄, Н₂SO₄, Н₂S, Н₃РO₄ тощо).

   При неповному заміщенні гідроксогруп у молекулі основи, утворюються основні солі:

Al(OH)₃ + 2HCl = (AlOH)Cl₂ + 2H₂O.

   Основні солі утворюють лише багатокислотні основи (Ca(OH)₂, Al(OH)₃, Fe(OH)₂, Fe(OH)₃ тощо).

   Змішані солі утворені одним катіоном металу і аніонами різних кислот:

Ca(ОН)(OCl) + HCl = Ca(OCl)Cl + H₂O.

   Подвійні солі утворені різними катіонами і аніоном однієї кислоти:

KHSO₄ + NaOH = KNaSO₄ + H­₂O.

  

Номенклатура солей.

    Назву солям дають у порядку запису складових частин у формулі: спочатку назва катіона, потім – аніона у родовому відмінку: NaCl – натрій хлорид, CaS – кальцій сульфід.

    У випадку катіонів металів зі змінною валентністю, після їх назви у родовому відмінку римською цифрою вказують у дужках валентність катіона: FeSO₄ – ферум (ІІ) сульфат, CrCl₃ – хром (ІІІ) хлорид.

    У назвах кислих солей використовують префікс гідроген-, зазначаючи при цьому кількість атомів гідрогену: NaHCO₃ – нaтрій гідрогенкарбонат, Ca(H₂PO₄)₂ – кальцій дигідрогенфосфат.

   У назвах основних солей використовують префікс гідроксо-, зазначаючи при цьому кількість гідроксогруп: Са(ОН)Br – кальцій гідроксобромід, Al(OH)₂Cl – алюміній дигідроксохлорид.

    Назви катіонів або аніонів подвійних чи змішаних солей перелічують у порядку запису їх у формулі: KAl(SO₄)₂ – калій алюміній сульфат, NH₄Fe(SO₄)₂ – амоній ферум (ІІІ) сульфат, Ca(OCl)Cl – кальцій гіпохлорит хлорид, BiSCl – бісмут (ІІІ) сульфід хлорид.

06.04

Тема: Солі у побуті, медицині, живописі.

    Сіль – це складна речовина, яка складається з катіонів металів (Metn⁺) і аніонів1 кислотних залишків (КЗn^–). Клас солей найчисельніший. Солі дуже різноманітні за кольором, смаком, формою кристалів, застосуванням.

   За складом солі поділяються на середні (нормальні), кислі, оснóвні, подвійні, змішані і комплексні.

   За смаком солі поділяються на солоні, гіркі, кислі і навіть солодкі. Деякі солі не мають смаку.

 Солі можуть бути усіх кольорів веселки, але більшість з них – білі. Солі Натрію, Калію, Магнію, Кальцію, Цинку, Барію, Алюмінію – переважно білі; солі Купруму – зелені або сині;

солі Хрому – зелені, сині, жовті або оранжеві;

солі Феруму – світло-зелені, жовті або бурі;

солі Ніколу – світло-зелені;

солі Кобальту – рожеві.   

    Найзнаменитіша середня сіль (лат. sal, фр. sel, нім. salz) – натрій хлорид (NaCl). Це тверда кристалічна речовина білого кольору, солона на смак, добре Віктор Мясников розчинна у воді. Натрій хлорид – єдина сіль, яка має справді солоний смак, саме тому вона є еталоном одного з чотирьох смаків – солоності.

    Галіт (гр. ἅλς – сіль) – це мінерал зі складом NaCl, дуже розповсюджений у природі. Єдиний твердий мінерал, який людина вживає у їжу. Його запаси є у США, Канаді, Німеччині, Росії (місто Солікамськ, озеро Баскунчак у Нижньому Поволжі), Італії. На Україні галіт трапляється в Закарпатті, Криму (озеро Сасик, затока Сиваш), Донецькій і Одеській областях і у деяких інших регіонах. Поблизу міста Артемівська (Донецька область) є маленьке містечко Соледар, в якому розташована одна з найкрупніших у Європі копалень солі. Світове виробництво натрій хлориду в останні роки сягає приблизно 90 мільйонів тонн.

   Кам’яна або кухонна сіль – це побутова назва натрій хлориду. Перша назва пов’язана з тим, що кристали цієї солі в природі дуже тверді і нагадують прозоре каміння. Кухонну сіль використовують як приправу до їжі, у консервній, м’ясо-молочній, масложировій, хлібній промисловостях, у виробництві медичних препаратів і різноманітних барвників. Звідси і назва – кухонна.

   Найзнаменитіша кисла сіль – натрій гідрогенкарбонат (NaНСО₃ ). Термін „кисла сіль” пов’язаний не зі смаком солі, а з її хімічним складом. До складу всіх кислих солей, так само, як і до кислот, входять атоми Гідрогену. Ця сіль – тверда кристалічна речовина білого кольору, гірко-солона на смак. Її розчинність у воді дещо менша, ніж у звичайної соди (Na₂ СО₃ ). Натрій хлорид. Їхня Величність – солі!

   Питна (харчова) сода – це технічна назва натрій гідрогенкарбонату. Застосовується у хімічній (для виробництва барвників, пінопласту), харчовій (випічка хліба, кондитерських виробів, приготування напоїв), легкій (виробництво гуми для підошви, штучної шкіри), фармацевтичній промисловостях, а також у побуті (розпушувач тіста) і медицині (антисептик для полоскання горла, нейтралізатор кислот).

   Солодкі солі – це солі Берилію, деякі солі Плюмбуму і Аргентуму. Наприклад, плюмбум (II) ацетат – (CH₃ COOH)₂ Pb. Інша назва цієї солі – „свинцевий цукор”. Ця речовина дуже отруйна, застосовується у виробництві свинцевих білил.

    Гіркі солі – це чисельні солі Цезію і Рубідію, а також калій йодид (KI), який застосовується у медицині. Еталоном гіркого смаку серед неорганічних сполук є „гірка сіль” або магній сульфат, гептагідрат (MgSO₄ ·7H₂ O). Цю сіль називають ще епсомською або англійською, а деколи – просто епсомітом. Назва пов’язана з відкриттям у 1618 році поблизу англійського містечка Епсом (графство Суррей) джерела з дуже гіркою водою, яку не хотіли пити навіть корови. У 1695 році випарували розчин з цього джерела і встановили, що гіркоти надають йони Мg^2+, які входять до складу MgSO₄ ·7H₂ O. У медицині цю сіль використовують як проносний засіб.

    Іменні (названі) солі. Деякі солі названі на честь учених-хіміків, які їх відкрили і почали використовувати в хімії. Найвідоміші з них – бертолетова сіль, глауберова сіль і сіль Мора.

   Бертолетову сіль (калій хлорат, KClO₃ ) вперше синтезував 1786 року французький хімік Клод Луї Бертолле. Це білі кристали, добре розчинні у воді. Використовуються у сірниковому виробництві (входять до складу суміші на головках сірників) і в піротехніці.

 Глауберову сіль (натрій сульфат, декагідрат, Na₂ SO₄ ∙10H₂ O) вперше виявив у мінеральному джерелі (поблизу німецького міста Бонн) і синтезував у 1648 році німецький хімік Йоганн Глаубер. Це білі кристали, добре розчинні у воді. Використовуються у виробництві скла, соди, а також у медицині (як протиотрута при отруєнні сполуками Плюмбуму, Барію та різноманітними органічними речовинами).

   Мірабіліт (від лат. sal mirabile – „чудова сіль”) – інша назва глауберової солі, яку їй дав Йоганн Глаубер. Поширена у природі в багатьох соляних копальнях у вигляді нальоту і кірки на гіпсі та кам’яній солі. У великій кількості випадає взимку в осад з вод затоки Каспійського моря Кара-Богаз-Гол  (Туркменія). Мірабіліт входить до складу води озера Кучук у Західному Сибіру та соляних озер Томської області. Величезні запаси (приблизно 100 млн. тонн) знаходяться у провінції Саскачеван у центральній частині Канади.   

   Сіль Мора (подвійна сіль, амонійферум(ІІ) сульфат, гексагідрат (NH₄ ) ₂ Fe(SO₄ ) ₂ ∙6H₂ O). Цю сіль вперше синтезував 1852 року німецький хімік-аналітик і фармацевт Карл Мор. Це сіро-зелені кристали, добре розчинні у воді. Використовуються у аналітичній хімії і медицині. Купорос – це технічна назва середніх солей сульфатної кислоти, до яких входять двовалентні метали. Найвідоміші: мідний (CuSO₄ ∙5H₂ O), залізний (FeSO₄ ∙7H₂ O) і цинковий (ZnSO₄ ∙7H₂ O) купороси.

   Мідній купорос – це сіль з гарним яскраво-синім забарвленням, поширена у вжитку. У великій кількості використовується для одержання чистої міді, просочення деревини для запобігання гниттю, боротьби зі шкідниками сільського господарства, входить до складу бордоської суміші з вапняним молоком4 , допомагає від грибкових захворювань і виноградної попелиці.

   Селітра – це технічна назва солей нітратної кислоти, до якої входять одно- або двовалентні метали. Найвідомішими є натрієва або чілійська (NaNO₃ ), калійна або індійська (KNO₃ ), кальцієва або норвезька (Ca(NO₃ ) ₂ ) і амонійна або аміачна (NH₄ NO₃ ) селітри. Усі названі селітри добре відомі як азотні добрива.
Перегляньте відео за посиланням https://www.youtube.com/watch?v=J0dwVdaO2Hw

13.04.

Тема: Генетичний зв'язок між класами сполук.